Ліки від діабету можуть уповільнити прогресування хвороби Паркінсона, – дослідження

У всіх рухах м’язів беруть участь нервові закінчення. Вони, можна сказати, технічно керують тілом. Головний мозок подає команду, нерви виконують, але якщо вони «бунтують», то команди не виконуються. Або виконуються з величезними похибками, як, наприклад, під час паркінсонізму. Цей досить поширений стан “непідпорядкування” м’язів зустрічається при багатьох патологіях і не завжди піддається корекції.

Препарат, який використовують для лікування діабету 2-го типу, уповільнює прогресування симптомів хвороби Паркінсона. Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі The New England Journal of Medicine, пише The Guardian.

Науковці у Франції провели експеримент, в якому взяли участь 156 людей із нещодавно діагностованою хворобою Паркінсона. Їх розділили на дві групи: одна приймала ліки від Паркінсона та плацебо, а в іншої замість плацебо була щоденна ін’єкція препарату, який використовують під час лікування діабету 2-го типу.

До, під час і після експерименту вчені перевіряли рухливість і рівновагу учасників. Відповідно до цих даних фахівці давали оцінку стану пацієнтів.

В учасників групи, які отримували ліки проти діабету, навіть через 12 місяців не спостерігали прогресування моторних проблем. А в пацієнтів з групи, яка вживала плацебо, стан погіршувався. Різниця зберігалася й через два місяці після припинення експерименту та терапії.

За словами дослідників, це означає, що препарат від діабету не тільки зменшує симптоми, але й захищає мозок від втрати нейронів.

Однак був і недолік: приблизно половина учасників, які отримували препарат, відчували нудоту, а 13% повідомили про блювоту.

Уточнимо, під терміном «паркінсонізм» розуміють ряд захворювань нервової системи, при яких спостерігається тремтіння різних частин тіла. Медики розрізняють паркінсонізм первинний, званий також хворобою Паркінсона, та вторинний (симптоматичний). Як відомо, вторинний паркінсонізм може бути обумовлений інфекційним, травматичним ураженням головного мозку, вірусними чи лікарськими впливами, а також судинними чи пухлинними захворюваннями. Тобто існують відмінності у походженні, але симптоми однакові.

До проявів цього стану відносяться тугорухливість м’язів, мала амплітуда і скутість рухів, а також порушення м’язових рефлексів. Одним із перших “дзвінків” паркінсонізму медики називають порушення почерку – зменшується розмір літер та чіткість їх написання. Потім приєднується гіпомімія – зменшення виразності міміки. Обличчя стає маскоподібним, іноді із застиглою гримасою здивування чи смутку. Значно рідше блимають повіки. Мова стає невиразною та монотонною.

Поступово з’являється відчуття скутості у всьому тілі. Хворі тривалий час можуть бути в позах, які здоровим людям важко навіть прийняти. Наприклад, лежати з неприродно піднятою над подушкою головою це називається симптом «повітряної подушки». У хворих суттєво змінюється хода. Перші кроки робляться з великим зусиллям, а потім хворий рухається дрібними кроками, що насіняють, темп яких поступово наростає. Хворий хіба що “наздоганяє” свій власний центр тяжкості. Зупинитись йому так само важко, як і почати рух.

Ці ознаки зазвичай поєднуються з про парадоксальними руховими феноменами. Так, хворий, який важко піднімається зі стільця, може легко збігти сходами, або ходити, переступаючи через великі перешкоди. Тимчасове «розгальмовування» та полегшення руху може відбуватися під впливом сильних емоцій, як позитивних, так і негативних — радості чи страху.

Для сучасної науки цей стан, як і раніше, зберігає масу загадок. Лікарі змушені підбирати пацієнтові схему лікування індивідуально, якщо з медикаментами вгадати — можна досягти хороших результатів на досить тривалий час. Універсальних підходів немає.

Основними препаратами, що використовуються в лікуванні, є засоби, що діють різні нервові медіатори — ацетилхолін, дофамін. До них належать деякі групи антидепресантів, нейролептиків, холінолітиків. Хірургічне лікування паркінсонізму (операції з руйнування відділів мозку, відповідальних за м’язову ригідність і тремор), що раніше застосовувалося, в даний час не застосовуються. Ефективність незадовільна, від терапії більше користі.

У деяких провідних медичних центрах світу вчені б’ються над розробкою принципово нових методик лікування цієї грізної недуги.