«Рекламне багно 2013 року» — такий конкурс на здобуття антивідзнаки оголошений у Вінниці

Світлана Дубина: «Кожна друга жінка, що потрапляє до лікарні з тілесними травмами — жертва домашнього насильства»

Останні два десятиріччя постійно доводиться повертатись до теми ґендерної рівності. В суспільстві не існує спільної думки з приводу цього явища, оскільки навіть деякі жінки вважають, що розмови зайві, а проблема дискримінації перебільшується. Однак дослідження голови ГО «ІПЦ «ВІСЬ» Світлани Дубини свідчать, що тотальне замовчування зверхнього ставлення до жінки призводить до формування негативного ставлення у чоловіків ще змалечку.

— Світлана, чи не перебільшуєте актуальність проблеми? Українська жінка завжди відрізнялася тим, що вміла за себе постояти…

— На жаль українські реалії весь час повертають нас до дискусій та роздумів. Чому та від чого народжується насильство в сім’ях, на вулицях, чому ґвалтують та вбивають навіть ті, хто, апріорі, мав би протидіяти цьому? Звідки «звіринність» у нашого стереотипно (чи звичаєво?) доброго та чуйного народу?..

Хіба я перебільшую? Мене це завжди турбувало і внутрішньо вимагало дії, чи точніше протидії. Тому, коли трапилась нагода реалізувати проект за підтримки Українського жіночого фонду «Формування ґендерної культури молодих подолян: інформаційно–просвітницький вектор», вагань не було. Зазначу, починали його ще до усім відомих подій у Врадіївці, бо проблему бачимо не один рік.

Попри досить офіційну назву робимо ми дуже прості життєві речі. Спочатку запросили та навчили на тренінгах гендерної грамотності групу молодих активних дівчат, студенток, журналісток, педагогів, громадських лідерок Вінниччини. Визначивши потреби своїх колективів та громад, вони провели тренінги у педагогічному та аграрному університетах, а також дебати про роль жінки в сім’ї між пенсіонерками та студентками, заняття з особистісного розвитку для жінок різних поколінь, молодих сімейних пар та невісток і свекрух.

Для молодих мам у Піщанці ми організували тренінгові посиденьки, де навчили як можна облаштовувати своє дозвілля та навчання самотужки завдяки взаємодопомозі, коли жінка може навчатись, а дітками опікуються волонтерки.

— Який кінцевий результат очікуєте від навчання?

— Питання на кшталт «що це змінить?» чую щодня… Відповім цитатою експертів: «Концепція і практичне застосування гендерної рівності є центральними поняттями сталого розвитку громади. У гендерній рівності не йдеться про питання жінок. Мова йде про рівну участь чоловіків і жінок у покращенні умов як їхнього власного життя, так і життя громади». Для нас гендерна рівність — це рівні можливості як для жінок так і для чоловіків у житті, і у побуті, і у професійній царині, участі в управлінні державою, відповідальному батьківстві, доступі до відпочинку та освіти.

— Дослідження переконують у порушенні рівності?

— Український жіночий фонд свою місію озвучує у гаслі «Підтримаймо жінок». Не буду вдаватись до «багатослів’я». Ось цифри, вивчивши які я разом зі своїми колежанками стверджую, що в Україні жінки системно дискриміновані:

• Українська жінка працює на 4-6 годин більше, ніж чоловік, але праця у домашньому господарстві їй не враховується, як продуктивна. Не оплачується і не заліковується у пенсійний стаж.

• Заробітня платня жінок складає 72,5% від доходу чоловіків. В результаті пенсійної реформи жінка через 20-40 років отримуватиме пенсію, що дорівнюватиме лише 40-50% пенсії чоловіка.

• Жінки в Україні становлять 54% населення, але при цьому у Верховній Раді їх менш ніж 10%.

• Лише 5-10 % економічних ресурсів контролюють жінки. Вони складають 38% приватних підприємців, керують 26% малих, 15% середніх та 12% великих підприємств.

• У 98% випадків жертвами домашнього насильства в Україні стають саме жінки. Перш, ніж піти з дому, у середньому сім років жінка страждає від домашнього насильства.

• 35-50% жінок, що потрапляють до лікарень з тілесними травмами, є жертвами домашнього насильства.

• Середньостатистичний український батько 4 хвилини уваги за день приділяє вихованню дитини, і тільки 32% татусів допомагають дітям робити уроки, а 24% чоловіків своїм обов’язком називають супровід дітей до школи.

• 89% неповних сімей України – це сім’ї, де дітей виховує одна мати;

• Із батьків, що зараз знаходяться в декретній відпустці в Україні — лише 5% тата.

Наприклад, в Швеціі 75% сімей ділять декретну відпустку між мамою і батьком для того, аби жінка могла поєднувати кар’єру і народження дитини, а батько відчував більшу відповідальність за виховання дитини.

До речі, ми піднімаємо питання і з приводу того, що гендерний дисбаланс та стереотипи «б’ють» також по українським чоловікам:

• темпи зростання рівня безробіття серед чоловіків є більшими порівняно з рівнем безробіття серед жінок;

• тюрми переповнені чоловіками (понад 90% всіх ув’язнених), що породжує низку проблем;

• такі хвороби як туберкульоз, пияцтво, алкоголізм та наркоманія, що заполонили суспільство, більше вражають чоловіків;

• понад 40% всіх нинішніх 16-літніх юнаків не мають шансів дожити до пенсії внаслідок зменшення тривалості життя чоловіків;

• суїцид як явище панує переважно серед чоловіків;

• розпад сімей, пов’язаний з аморальною поведінкою чоловіків, ускладнюється тим, що 57% чоловіків на другий день після розлучення перестають піклуватися про своїх дітей;

• понад 30% чоловіків ніколи не стануть батьками з причин низького рівня репродуктивного здоров’я, і ця цифра зростатиме, оскільки серед юнаків призовного віку лише кожний десятий вважається здоровим.

Красномовні цифри? Для мене безумовно.

— Але до найбільшого резонансу призвела ваша боротьба з сексистською рекламою…

— Так. Вона знову заполонила шпальти друкованих та інтернет-видань, волає з вуличних бордів та магазинних вітрин. Якщо ще хтось не знає, що то за звір такий, ось тут детально. Я намагалась пояснювати, дискутувала… Відомо, що реклама діє на дітей. І не стільки на свідомість, як на підсвідомість. Свіженький приклад – на рекламному щиті оголена жінка і надпис «Ляжеш як скажуть». Так у Вінниці тепер тротуарну плитку продають. Бачачи змалечку такий «лозунг», дитина думає, що жінка саме так має поводитись. Настає підлітковий період, виникають бажання… А вона – дівчина — раптом не хоче лягати, а хлопець переконаний, що має, зобов’язана… Що далі? Очевидно, ситуація не прогнозована. Але чи не спонукатиме підсвідомість до насилля? Ніхто не гарантує. Колеги мені контраргументували, що батьки мають пояснювати та розказувати. Згодна, однак батько може не вспіти за 4 хвилини уваги, а матері не на часі у перерві між 4-6 годинами пояснювати «прописні» істини.

Я не узагальнюю. Не можна закривати очі, бо відіпхнувши проблему, її не вирішиш.

Для того, щоб у Вінниці такої гиденької реклами поменшало, і аби знати «героїв в обличчя» ГО «ВІСЬ» оголошує про початок конкурсу на здобуття антивідзнаки «Рекламне багно 2013 року». У кінці року будуть публічно номіновані та «нагороджені» найпотужніші сексисти рекламного простору Вінниччини: рекламні агенції та замовники.

Ми також вручимо приємні призи тим вінничанам, хто збере найбільшу кількість зразків подібної реклами (просимо зазначати адресу, де зроблено фото, або точне посилання на видання).

P.S. Підготовка цього матеріалу стала можливою за фінансової підтримки організації, що очолює С. Дубина, МБФ "Український жіночий фонд". Відповідальність за зміст несе ГО «ІПЦ «ВІСЬ». Інформація, яку представлено, не завжди відображає погляди МБФ «Український жіночий фонд». «РЕАЛ» розмістив матеріал безкоштовно, а надалі надасть майданчик для висвітлення перебігу цікавої для редакції акції «Рекламне багно 2013 року».