Сьогодні у Вінниці поховали захисника України Володимира Швеця
Володимир Швець воював в АТО/ООС у 2014-2017 рр. За самовідданість та мужність під час виконання бойових завдань був нагороджений, зокрема медаллю «Захиснику Вітчизни». А цьогоріч влітку знову мобілізувався до Збройних Сил України. Боронив Батьківщину у складі 41-ї окремої механізованої бригади, був молодшим сержантом, командиром саперної групи.
Загинув 24 грудня поблизу села Павлівка Сумської області. Воїну навічно залишилося 47 років.
Народився Володимир Швець 23 січня 1977 року у селі Слобода-Шлишковецька Могилів-Подільського району. Після закінчення місцевої школи вивчився на зооінженера в Іллінецькому технічному коледжі. Разом із дружиною проживав у Вінниці. У цивільному житті працював у МКП «Вінницязеленбуд». Плекав двох дітей, дочекався і першого онука.
«Володимир був людиною, залюбленою у рідну землю. Йому подобалось створювати красу навколо себе. Дбав про кожне деревце, кожну квіточку та кущик, які траплялися йому у місті, – розповідає дружина полеглого воїна Наталя. – Мріяв згодом побудувати власну домівку у Людавці, щоб бути ще ближчим до природи. Проте, цим планам не судилося здійснитися».
Віддати останні земні почесті Герою вінничани зможуть, долучившись о 15:00 до живого коридору, який формуватиметься від вул. Є. Коновальця, 91 до вул. Генерала Арабея, 1. О 15:30 тут у великій залі відбудеться церемонія прощання.
Поховають воїна завтра, 30 грудня, у рідному селі.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!
Нещодавно ми писали про те, що свій останній бій інший вінничанин, Сергій Віт, прийняв 10 грудня поблизу села Степи (до 2024 року – Першотравневе) Ізюмського району Харківщини. Оборонцю було 33 роки… До наступного дня народження не дожив 6 днів. Народився Сергій Віт у Вінниці 16 грудня 1990 року. Після закінчення 9-ї загальноосвітньої середньої школи здобув професію верстатника широкого профілю у ДНЗ «Центр професійно-технічної освіти №1 м. Вінниця». Працював на приватному підприємстві з виробництва електричних побутових приладів. Мав сім’ю та разом із дружиною плекав донечку Дар’ю, якій зараз 7 років.
Він добровольцем став на захист України на початку повномасштабного російського вторгнення. Воював у лавах 3-ї окремої танкової Залізної бригади. З боями пройшов Київську область, а згодом долучився до оборони Харківської області. Не боявся брати ініціативу у свої руки, проявляти лідерські якості. Відтак незабаром отримав звання молодшого сержанта, був командиром окремого інженерно-саперного відділення одного зі стрілецьких батальйонів. За самовідданість під час виконання військових завдань Сергій неодноразово отримував грамоти командування бригади. Він був також нагороджений медаллю «За оборону міста-героя України Харкова» (відзнака мера Харкова) та хрестом «Честь і Слава» (відзнака Всеукраїнського об’єднання «КРАЇНА»).
Подпишитесь на новости
