У Вінниці попрощались з морпіхом ЗСУ Станіславом Дідуром
З 2 грудня 2022 року після бою поблизу села Водяне Покровського району Донецької області 45-літній воїн Станіслав Дідур вважався безвісти зниклим. Сподівання рідних побачити його живим виявилися марними… Сьогодні матроса 35-ї окремої бригади морської піхоти стрільця – помічника гранатометника поховали у рідній Вінниці.
Про це повідомляє Вінницька міськрада.
Звістку про повномасштабне російське вторгнення Станіслав зустрів в Іспанії, де вже давно облаштував своє життя та мав гарну роботу. Проте він одразу повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі.
Станіслав Дідур народився у Вінниці 29 липня 1977 року. По закінченні 16-ї загальноосвітньої середньої школи вивчився на лицювальника-плиточника у Вищому професійному училищі №7. Після проходженні строкової військової служби працював у різних сферах, а у 2014 році виїхав на роботу до Іспанії, де разом із представниками української діаспори свої уміння застосовував у бізнесі з продажу будівельних товарів. Там же мав цивільну дружину та плекав мрію про велику сім’ю.
Близькі розповідають, що Станіслав був налаштований рішуче. Щойно розпочалась велика війна, він залишив комфортне життя в Іспанії та повідомив, що їде захищати Україну. Його бойові шляхи пролягали Одещиною, Херсонщиною, а далі – схід. Казав, якщо спіткає облога, нізащо не здасться у полон. Буде оборонятися до останньої хвилини.
«Так сталося, що кілька років тому пішов у засвіти мій молодший син, тож Станіслав залишився для мене єдиною опорою. Він був ладен на все, щоб мої очі знову світилися радістю, – розповідає мати Небесного Воїна Ганна. – Мав дуже багато планів, хотів показати мені європейські країни. Проте, коли на його рідну посунули нелюди, він не зміг перебувати деінде, крім на захисті Батьківщини».
Церемонія прощання зі Станіславом Дідуром відбулась у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору. Поховали воїн на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!
Нагадаємо, 15 грудня у вінниці поховали іншого бійця. Свій останній бій вінничанин Сергій Віт прийняв 10 грудня поблизу села Степи (до 2024 року – Першотравневе) Ізюмського району. Оборонцю було 33 роки… До наступного дня народження не дожив 6 днів. Він добровольцем став на захист України на початку повномасштабного російського вторгнення. Воював у лавах 3-ї окремої танкової Залізної бригади. З боями пройшов Київську область, а згодом долучився до оборони Харківської області. Не боявся брати ініціативу у свої руки, проявляти лідерські якості. Відтак незабаром отримав звання молодшого сержанта, був командиром окремого інженерно-саперного відділення одного зі стрілецьких батальйонів.
А 7 грудня у Вінниці поховали Сергія Турчика, який теж загинув на Харківщині. Сергій мобілізувався до Збройних Сил України на початку повномасштабного російського вторгнення. Боронив Батьківщину у лавах кулеметного взводу 2 стрілецького батальйону. Загинув воїн 28 листопада поблизу села Мануйлівка (Першотравневе) Харківської області. Йому було 55 років.
Подпишитесь на новости
