У Вінниці 15-річного хлопця судили за крадіжки великих коштів з квартир однокласників

Сучасні підлітки надзвичайно розвинуті та талановиті. Більшість з них займаються в гуртках та секціях, досконало на заздрість дорослим в повному обсязі, оволоділи комп’ютером та інтернетом, проявляючи здібності здійснюють прорив в науці і їх винаходи хоч зараз запроваджуй у виробництво.

На жаль, цього не скажеш про героя нашої розповіді, учня однієї із Вінницьких шкіл, 15-ти річного Владислава (його ім’я, як і інші імена змінено із етичних міркувань). Будучи від природи здібним та кмітливим хлопчиком, Влад все своє уміння направив зовсім в інше русло і в той час, коли його однокласники змагалися на спортивних майданчиках, чи в гуртках юного умільця, він рахуючи це марною тратою часу, зосереджено мріяв про власне збагачення. Це було б похвально, якби Влад планував підзаробити десь на базарі, в магазині, чи в іншому місці. Та хіба ж я дурний нароблятися і хіба ж то гроші зароблені на базарі, то копійки, вирувало в юній голові, потрібно так зробити, щоб і пальцем не ворухнути, а в кишені шелестіли крупні купюри.

Молода, гаряча голова, сидячи на уроці, не слухаючи розумні слова вчителя, швидко обдумувала спосіб незаконного збагачення.

На перерві, коли всі діти вийшли з класу, щоб погратися та розім’ятися, Владислав, залишившись сам, та скориставшись відсутністю свого однокласника Дмитра, знаючи, що його батьки заможні люди, витягнув з його верхнього одягу ключі від квартири та непомітно для всіх залишив клас і школу.

Добре знаючи розташування квартири Дмитра, адже раніше неодноразово бував у довірливого однокласника, Влад діючи як досвідчений квартирний злодій, переконався втому, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, а також, що в квартирі відсутні господарі, за допомогою наявних у нього ключів, проник в середину квартири, звідки вчинив крадіжку грошей в сумі 8000 доларів США, а також 8000 грн. після чого з місця вчинення злочину зник.

Це була надзвичайно багата здобич і Владислав, не гаючи часу, надзвичайно швидко розстався з нею. Він купив дорогі мопеди собі і товаришу, водив в дорогі кафе цілі ватаги знайомих і незнайомих молодих людей, які знаючи, що в нього є гроші, зліталися до нього як мухи на мед, наліво і направо «з барського плеча», роздавав «зелені» всім бажаючим.

Якою ж несподіваною новиною для нього було те, що через три тижні, в кишені Влада не залишилося жодної гривні, і десь поділися всі його «друзі». Однак, Владислав, який дуже швидко звик до розкішного життя, та оточення, яке його вважало героєм, трішки розкинувши мізками, вирішив здобути гроші перевіреним способом.

Знаючи, що в його однокласника Ігора також водяться гроші, адже і в нього він неодноразово бував, а ключі від квартири знаходяться у його верхньому одязі, Владислав вирішив залучити до крадіжки свого меншого товариша — малолітнього Стаса, 2001 року народження. Розробивши план крадіжки і не бажаючи, щоб підозра у її вчинені впала на нього, він доручив Стасу викрасти ключі від його квартири.

Стас, гордий з того, що йому доручена така важлива місія, непомітно для оточуючих, у відсутність Ігора, викрав з його верхнього одягу ключі від квартири, які передав Владу і вони вдвох залишили школу. Для того, щоб не гаючи часу скоїти крадіжку і непомітно для однокласників повернутися до школи, малі шукачі пригод скористалися послугами таксі і вже скоро були біля заповітного будинку, звідки вчинили крадіжку грошей в сумі 53 000 грн.

Результат епопеї Владислава закономірний -велося слідство і відбувся суд. Його дії слідством і судом кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, кваліфікуючою ознакою якої є крадіжка, поєднана з проникненням в житло та за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна, кваліфікуючою ознакою якої є крадіжка вчинена повторно.

На суді Владислав визнав свою вину, потерпілим батьки «героя» повністю відшкодували збитки, а тому, враховуючи його чистосердечне зізнання та зовсім юний вік, суд призначив йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі та звільнив його від покарання призначивши іспитовий строк на два роки.

Тепер у нього є досить часу аби поміркувати, чи використовувати свої здібності на навчання та на вчинення добрих та корисливих справ і стати доброю та порядною людиною, чи зайнятися старими ділами, але тоді його чекає дорога в колонію.

До малолітнього Стаса, як до особи, яка не досягла віку з якого наступає кримінальна відповідальність, застосовані примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі під нагляд батьків.

Маємо надію, що батьки зуміють перевиховати свого сина.

Лілія Скороход, прокурор Вінницької місцевої прокуратури