Реалізується спроба перенести управління Південним Бугом з Вінниці до Миколаєва

Поки країна акумулює всі ресурси для оборони, у надрах державних відомств знову виринає ідея, яка вже один раз довела свою повну неспроможність. Мова йде про перенесення Басейнового управління водних ресурсів (БУВР) річки Південний Буг із Вінниці до Миколаєва.

Для пересічного громадянина це може виглядати як звичайна бюрократична рокіровка. Але для екологічної безпеки семи областей та питного водопостачання сотень тисяч людей — це небезпечний експеримент.

Дежавю 2016-го: уроки, які ніхто не вивчив

Найбільш вражаючим у цій ситуації є те, що ми це вже проходили. У 2016 році функції управління вже передавали до Миколаєва. Результат? Через два роки експеримент офіційно визнали невдалим: система стала неповороткою, а управління з гирла річки — неефективним. У 2018 році повноваження повернули до Вінниці. Навіщо наступати на ті самі граблі під час війни?

Гідрологічний абсурд: керувати річкою з її «фінішу»

Південний Буг — це складна екосистема довжиною 806 км. Проте ключові процеси відбуваються не в Миколаєві.

Де народжується вода: Понад 60% водного стоку формується саме у Вінницькій області.

Важіль управління: Саме тут розташоване Ладижинське водосховище — найбільше в каскаді, яке регулює рівень води в маловодні періоди.

Географічний центр: Вінниця розташована в середній течії, що дозволяє тримати баланс між аграріями верхів’я та промисловцями низів’я.

Спроба керувати басейном з Миколаєва — це все одно що намагатися керувати потягом, сидячи в останньому вагоні. Фокус неминуче зміститься на інтереси портів та енергетики нижньої течії, ігноруючи екологічні потреби всього русла.

Безпекова авантюра під час війни

Аргумент, який неможливо ігнорувати: Миколаїв — місто-герой, яке щодня перебуває під прицілом ворога через близькість до фронту.

Критична інфраструктура: Перенесення стратегічного органу управління водними ресурсами під постійні обстріли та ризик руйнації інфраструктури виглядає як диверсія проти здорового глузду.

Європейський досвід: Поки ЄС радить розосереджувати центри управління для підвищення стійкості, ми намагаємося їх централізувати в зоні підвищеного ризику.

Загроза для 400 тисяч вінничан

Для Вінниці це питання не престижу, а виживання. Місто не має альтернативних джерел води, крім Південного Бугу. Багаторічний досвід показує: лише завдяки тому, що БУВР знаходиться поруч і оперативно регулює скиди з водосховищ Хмельниччини, місто уникає колапсу в засушливі роки. Відстань у сотні кілометрів між диспетчером і краном може стати фатальною.

Економічний цинізм

У Вінниці вже є все: сучасні лабораторії моніторингу вод, сформований колектив науковців та розроблені плани управління, які Кабмін затвердив лише у 2024 році.

Релокація — це:

• Величезні витрати з бюджету на нові офіси та перевезення.
• Втрата фахівців, які не зможуть або не захочуть переїжджати в прифронтову зону.
• Ризик зупинки залучення міжнародних інвестицій під «Зелений курс», який Вінниця вже активно реалізує.

Висновок простий: Ініціатива перенесення БУВР не має під собою жодного наукового, логістичного чи безпекового обґрунтування. Це шкідлива бюрократична ідея, яка загрожує екологічній стабільності регіону. Кошти, які планують витратити на цей переїзд, значно корисніше було б спрямувати на зміцнення оборони країни, а не на руйнацію робочої системи управління водою.