Місцеві перекази про знайдені на Вінниччині скарби минувшини можуть мати наукове підґрунтя. Про це в своєму останньому номері пише газета «Вісті Тепличчини». Авторка видання Ірина Лупещенко дослідила кілька історій про сховані на території села Карабелівка скарби, що були випадково знайдені в останні кілька десятирічь.

Фото md—arena.com

 «У 50-70-х роках минулого століття, коли активно почали запроваджувати високомеханізований обробіток землі, доволі часто мали місце факти про історичні знахідки: потужна техніка робила свою справу. Чому ж саме наші землі такі багаті на древні скарби? Своє пояснення цьому явищу дають історики. Наша місцина розташована на території Скіфських та Черняхівських поселень.

На місці розорених курганів та решток древніх поселень доволі часто люди натрапляли на арабські золоті та грецькі срібні монети, прикраси з дорогоцінних металів та каміння. Щедрими на історичні скарби були околиці торговельних містечок: Теплика, Соболівки, Огіївки, Кіблича. Можливо, за цим і криється історія карабелівських знахідок?», ― пише Ірина Лупещенко.

В якості прикладу у виданні наводиться історія фамільного будинку польського роду Вітковських, який у 70-х роках минулого століття став належати місцевій родині Романенків:

 «Побудований ще на початку XІХ століття, свій поважний вік будинок
приховував за широченними стінами з великими вікнами, на просторих
підвіконнях котрих можна було спокійно вмощуватися для відпочинку,
та міцною дубовою підлогою, яка дивом не постраждала від ненаситних
шашлів. А ще серед приземкуватих, вкритих соломою чи очеретом сільських хат цей вирізнявся червоною, добротною металевою покрівлею,
яку в народі звуть «бляхою». Порівняно з селянами, котрі здебільшого перебивалися у Карабелівці з хліба на воду, Вітковські жили заможно.

Сьогодні уже важко здогадатись, чому саме у Карабелівці вони залишилися
доживати віку, але перед цим, розповідали, встигли на деякий час оселитися і на Житомирщині, і на Хмельниччині, і на Уманщині. Пригадують,
що такі часті переїзди були пов’язані з тим, що майстра Вітковського забирали з собою польські магнати на будівництва, котрі вони розпочинали в
різних куточках західної та центральної України.

Поляк Вітковський був неабияким майстром, мав свою кузню, тож
жителів всієї округи забезпечував реманентом для усіх їх домашніх потреб. А на дозвіллі присвячував себе ще одній улюбленій справі – виготовляв ювелірні прикраси. Кажуть, що творив їх виключно для вузького
кола людей. Таємницею для усіх було, де брав срібло і золото».

Лише у минулому столітті стало зрозуміло, що Вітковський був заможною людиною. Це розкрилося у середині 1970- х років, коли ділянку з будинком польського майстра придбала сім’я Василя та Марії Романенків. І коли зносили стару будівлю, то натрапили на справжній скарб: величезний казан з монетами, більшість яких, стверджують очевидці, були золотими червінцями. Із зруйнованої стіни дістали ще й гільзу від снаряду, наповнену мідяками та паперовими грішми кінця XІХ- початку ХХ століття.

Як пригадують мешканці села, цей випадок був настільки резонансним, що на місце знахідки виїжджала й міліція. Проте в жодних архівних документах інформації про знайдений в старому будинку скарб не зазначено. І люди припускають, що він так і залишився в родині Романенків.

Варто згадати, що у середині 80-х років підприємець з Карабелівки Геннадій Романенко, син того самого подружжя Василя та Марії, став знаним у вузьких колах країни колекціонером антикваріату. Тепер, знаючи про історію скарбу Вітковського, можна здогадатися, звідки ж молодий колекціонер отримав і експонати своєї колекції, і кошти для її поповнення. І не забуваймо, що в Радянському Союзі тому, хто знайшов скарб, за законом належали 25% вартості знайденого. Сам Романенко на цю тему публічних коментарів ніколи не давав, але не треба бути Еркюлем Пуаро чи Шерлоком Холмсом, аби висунути правдоподібну версію походження його антикварної колекції. Переживши кілька світових війн та держав, скарб з-під вінницької землі явно прийшовся у нагоді комусь із наших сучасників.

---

Подпишитесь на новости

---