Чому Кабмін «торгується» з МВФ, і який зиск від торгів для вінничан
З 2017 року ведуться складні перемовини між Україною та МВФ щодо виділення чергового траншу. Одним із спірних є питання ціни на газ. Фонд вимагає підняти її до рівня закупівлі імпортерами на зовнішніх ринках, а в уряді, розуміючи негативні наслідки для громадян, пропонують компромісні варіанти. Наразі діалог триває. У компромісі зацікавлені всі сторони. Україні отримання чергового траншу дозволить тримати стабільними фінансову сферу та економіку, а МВФ – запобігти дефолту в країні та регулярно отримувати борги минулих років.
Перемовини між урядом і фондом по «газовому» питанню тривають не перший рік. Нагадаємо, нині ціна на голубе паливо залишається на рівні 4,942 грн. за м3. Тариф також включає податки і витрати на транспортування. Суть вимог МВФ у тому, щоб підняти ціну до 10130 грн. за кубометр.
За орієнтовними підрахунками фахівців, якщо задовольнити вимоги фонду, то у середньому вінничанам щомісячно доведеться сплачувати за комунальні послуги на 1000-1500 гривень більше, ніж нині. Частині вінничан витрати компенсують субсидії. Але ж не всім.
Історія відносин з фондом має довгу історію. Так, в березні 2015-го Україна та МВФ підписали останній меморандум щодо співробітництва. Він передбачає отримання протягом чотирьох років нашою державою $17,5 млрд. В рамках програми допомоги уряд вже отримав чотири транші на загальну суму $8,7 млрд. Отримання наступного у розмірі $2 млрд передбачалося у травні-червні 2018-го.
Під час перемовин з фондом Кабмін почергово запропонував вісім різних компромісних варіантів, аби запобігти стрімкому зростанню ціни на газ для українців. На жаль, фахівці МВФ відхили всі пропозиції.
«Вимоги МВФ підняти ціну на газ можуть призвести до непрогнозованих наслідків – як для економіки, так і для пересічних громадян. Відмова від програми МВФ означатиме дефолт для України. Тому уряд продовжує переговори, щоб знайти формулу підвищення ціни на газ, яка б не була критичною для економіки України і для соціального стану населення», — пояснює заступник керівника Стратегічної групи радників по підтримці реформ (SAGSUR) Павло Кухта.
Фахівець з цінних паперів компанії Dragon Capital Сергій Фурса нагадує, що сьогодні ми є заручниками того, що у 2005-2008 в борг жив весь український бізнес, а пересічні українці за рахунок кредитів купляли машини і квартири.
«У 2011-2013 роках в борг уже жила Україна як держава – за рахунок зовнішніх кредитів, а не відповідно до коштів. Це колись мало закінчитись. За часів Януковича за кілька років державний борг стрімко зріс, а резерви НБУ навпаки – знизилися вдвічі», — пояснює С. Фурса.
Розуміючи усі ризики для України, Кабмін продовжує вести діалог, як єдиний спосіб знайти оптимальний варіант у вирішення надскладного «газового» питання. За словами народного депутата Геннадія Ткачука, сьогодні припинити співробітництво з МВФ неможливо через мільярдні борги, які були накопичені попередніми урядами протягом 2007-14 років.
«За 7 років Україна тоді запозичила 45 млрд. доларів! Якщо держава не зможе знайти грошей на розрахунки з кредиторами, змушена буде оголосити дефолт. Аби розрахуватися з накопиченими за ці роки боргами, Україна має залучити $18 млрд. Зараз уряд вимушений звертатися за допомогою до МВФ», — пояснює парламентар.
Як стверджує Г. Ткачук, дефолт призведе для девальвації гривні, стрибка долара до критичних позначок у 40-50 грн/$ та вимушених кроків уряду, які позначаться на кожній вінницькій родині.
«Держава змушена буде запровадити обмеження, зокрема на купівлю валюти. Різке розкручування інфляції, стрімке подорожчання всіх товарів, заморожування зарплат і пенсій, зростання безробіття, заморожування економічного зростання щонайменше на 10 років – це навіть не повний перелік наслідків. Після оголошення дефолту з Україною і з українськими компаніями миттєво перестануть співпрацювати всі кредитори і інвестори. Скорочення ділової активності призведе до зменшення надходжень до бюджету. Держава змушена буде скоротити соціальні програми. Саме через це в нас у всіх єдиний вихід – програма МВФ», — наголошує депутат.
Він зазначає, що нинішні вимоги фонду не прийнятні, оскільки українці не спроможні сплачувати за послуги «за ринковою ціною», як вимагають у МВФ.
«Сумнівно, що це (стрімке підвищення тарифів) не викличе кризи неплатежів і погіршення соціальної ситуації в країні. Зрозуміло, що ціну доведеться підвищувати, і головне питання – наскільки. Вочевидь, це має бути прийнятна ціна для пересічного українця. І субсидування малозабезпечених користувачів з боку держави. Зараз основне питання в переговорах – як домовитись з МВФ і максимально «втримати» тарифи для населення. Наскільки я знаю, це і є позиція Кабміну в цих непростих переговорах», — запевняє Геннадій Віталійович.
Аналогічної думки дотримується більшість експертів в галузі економіки та фінансів. Більш того, політолог Володимир Цибулько вказує, що без чергового траншу «доведеться заморозити всі соціальні стандарти». Звісно, ні перший варіант з безумовним погодженням на вимоги МВФ, ні другий – з відмовою від програми, не влаштовує уряд.
«Чи є третій варіант? Його наразі шукає Кабмін на переговорах з МВФ, пропонуючи різні формули ціни на газ, які несуттєво підвищать витрати населення по «платіжках». Схоже, це єдиний варіант виходу з ситуації без катастрофічних наслідків для країни», — зазначає політолог.
Таким чином Україні залишається торгуватися до останнього, тобто досягти погодження компромісної ціни, яка не підвищить суттєво тарифи для населення. І паралельно зменшувати залежність країни від імпортного газу.
Антон Мельник
Подпишитесь на новости
