Королевську в Брацлавський інтернат запросили народні контролери після ревізії

Ортопедичне взуття без підошви, діряві сітки на ліжках та голодні підопічні — ось що найбільше вразило активістів Народного контролю. Чи все так погано у Брацлавському інтернаті – перевіряли новий директор департаменту соціальної політики Марина Коваль та наш кореспондент.

Ще у Ладижинському дитячому будинку-інтернаті «Троянда» не оговталися від відвідин народних контролерів, за яким слідували міністр соціальної політики Наталя Королевська та гучні звільнення директора й начальника обласного управління, як Народний контроль «поставив на вуха» ще один інтернатний заклад Вінницької області. Цього разу в Брацлаві. За результатами перевірки контролери склали звіт та надіслали його міністру Королевській та директору департаменту соціальної політики Вінницької ОДА Марині Коваль.

Ось про що повідомлялося у резолюції Народного контролю.

«Керівник Брацлавського психоневрологічного інтернату Галина Дмитрівна Обертосюк. Вік – 62 роки. Працює на посаді 22 роки. В інтернаті проживає 205 підопічних, з них 26 – важкохворих, прикутих до ліжка. У закладі 130 працівників. Існує підсобне господарство.

При спілкуванні з підопічними та візуальним обстеженням стану закладу групою Народного контролю виявлено, що за останні роки значно погіршилось ставлення керівництва та персоналу до підопічних. Багато хто з них скаржився на жахливе ставлення, залякування тюрмою, побиття, образи. Майже всі підопічні незадоволені харчуванням. Вони не пам’ятають, коли востаннє їли м’ясні, рибні страви та кисломолочні продукти. Ми на власні очі бачили, як люди гризли сухий поцвілий хліб.

Умови проживання: відремонтований один корпус, який показують при перевірках. Решта будівель знаходиться у жахливому стані і потребує капітального ремонту. В кімнатах на 7-8 осіб лише 2-3 тумбочки для особистих речей. Дуже вразив той факт, що всі шафи в кімнатах закриті на амбарні замки. На вимогу їх відчинити виявилось, що там знаходяться речі санітарок, туалетний папір, серветки, пеленки, цигарки. Особистих речей підопічні не мають, одягом їх не забезпечують. Носять речі, які принесли з собою або які віддають люди з селища.

Ліжка. Такого ми ще не бачили у жодному регіоні. Більшість – не придатні для використання. Немає сітки або вона розірвана, стирчать металеві заржавілі залізяки. На них — щось схоже на матраци. А на деяких ліжках хворі сплять на тоненьких ковдрах. Постільна білизна зношена. Під брудними подушками підопічні ховають «взуття» без підошви. Але персонал запевняє, що це ортопедичне взуття.

Заклад не забезпечений засобами реабілітації. Ні візків, ні ходунків та палиць, хоча керівництво області відзвітувало про 100% забезпечення засобами реабілітації таких хворих.

Зі слів мешканців інтернату, вони не отримують на руки 25% своєї пенсії для особистих потреб, що передбачено ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Зі слів керівника, підсобне господарство ведеться на 42 га. Поспілкувавшись із мешканцями селища, ми встановили, що керівник інтернату землю віддає у суборенду.

Директор інтернату Г.Д. Обертосюк не пройшла щорічну оцінку керівників, що проводила обласна рада в березні 2013 року. Отримала догану департаменту соціальної політики Вінницької ОДА за недоліки в роботі. Рекомендована до звільнення.

Вважаємо за необхідне терміново прийняти кадрові рішення щодо керівництва та працівників Брацлавського психоневрологічного інтернату. Винних у жахливих умовах проживання підопічних притягнути до відповідальності».

Виправдовуватись за діяльність керівництва інтернату директор обласного департаменту соцполітики Марина Коваль не стала. Натомість запросила разом з нею відвідати цей заклад, щоб на місці вивчити дійсний стан справ.

Для нас вже з воріт почалися неприємні несподіванки. Як виявилось, директор інтернату гостей не чекала, тому у розпал робочого дня лікувала вдома зуби, принаймні, так пояснила телефоном. На прохідній зустрів інженер з охорони праці, а по сумісництву чоловік директриси, який вже готовий був проводити «екскурсію». Але як екскурсовода Марина Євгеніївна запросила заступника директора, а інженеру порадила обмежитись своїми функціональними обов’язками.

Зразково-показовий корпус, з якого тут зазвичай починаються кожні оглядини, був чи не єдиним, де більш-менш створені умови для нормального проживання богом обділених немічних людей. Як розповіли самі підопічні, їм десь місяць тому змінили матраци, поклали одяг у шафи, кожному показали, де чия полиця.

– На дверях шафи висіли замки, але директорка сказала зняти, бо так не можна. Але я не розумію, для чого… Тільки складу речі, вони знов усе перекидають, ще й на ганчір’я розірвуть, — скаржиться одна з палатних санітарок.

У старому корпусі, де дві сотні років тому була в’язниця та знущалися над ув’язненими, небагато що змінилися з тих жахливих часів. Підопічні сплять на ліжках, більше схожих на тюремні нари. Матраци брудні, порвані, діряві — усе, як описали в своєму звіті народні контролери. Правда, одну з таких дірок на наших очах відремонтували — зв’язали дротом, але чи надовго?..

У кожній кімнаті хворі раділи живому душевному спілкуванню. Розказували про себе, свої проблеми. Хтось скаржився на відсутність бібліотеки, адже серед цих бідолашних є чимало розумних та освічених людей, закритий клуб…

– У тому році на Івана Купала у нас таке свято гарне було, а в цьому — тільки музику включили та колонки виставили на вікна, — жаліється колишня вчителька. — Тут нема з ким побесідувати, тому я більше читаю. Ще раз перечитала історію комсомолу та два підручники, а більше немає що. Коли минулого разу приїхали якісь люди з перевіркою, я просила привезти літературу, але так і не дочекалася. Книги можна купити на пошті, але там дорого, грошей, які мені висилають родичі, не вистачає.

– А куди ви витрачаєте свою пенсію? 75% йде на інтернат, а 25% вам же видають на руки?

– Ні, не видають. Гроші віддають у магазин біля вахти, а ми можемо приходити і брати товар на свої гроші — каву, чай, ковбасу, хліб…

– А що, ви не наїдаєтесь в їдальні? Що вам дають?

– Борщ, кашу, огірки… А хочеться чогось смачненького…

Оглянути магазин на території інтернату не вдалося. Підприємець, як згодом виявилося, ще й сусідка директриси, швиденько закрила «лавку».

Чому підопічні не бачать м’яса, риби і «смачненького», Марина Коваль вирішила запитала у шеф-кухаря інтернату. Та коли зайшли на кухню, без слів усе стало зрозумілим. У великому казані саме варилась молочна каша, щоправда її консистенція більше нагадувала помиї. Кухарки кришили тоненькими скибочками плавлений сирковий продукт. Але найбільше директор департаменту соцпраці обурилась через чорні вугляки… млинців.

– Ви б совість мали! Як таке можна давати людям?! Візьміть і самі їжте цю сажу! — розхвилювалась Марина Євгеніївна. — І мух позбудьтеся, вони ж усі продукти обсіли.

Кухня та млинці стали апогеєм міні-перевірки. На жаль, не було кому висловити усі претензії. Молодий заступник лише розводив руками, каже, що сам потерпає від сімейного клану керівників і збирається звільнятися…

– Директорка вже давно вичерпала себе як керівник. Пропонувала їй піти на заслужений відпочинок, але поки що у неї, напевно, немає такого бажання. Питання про звільнення Обертосюк потрібно вирішувати в обласній раді, — впевнена Марина Коваль.

Нагадаємо, півтора року тому ми вже писали про Брацлавський інтернат. Тоді роботою керівництва закладу були незадоволені начальник управління соціальної політики Олег Новіцький, заступник губернатора Любов Спірідонова. Але директорці вдалось втриматися на посаді. Кажуть, у неї є серйозна підтримка в особі керівників району. І ще називають хабар у сумі 15 тис. за «залагоджування» конфлікту.

– Невже блати та кругова порука знову переважать і підопічні — немічні хворі люди – продовжуватимуть конати у стінах цієї «в’язниці»?.. – запитували у Брацлові.

Джерело: "33 канал"