Гайсинський спиртозавод продовжує труїти людей

Завод планує експортувати свою продукцію в ЄС, а ціною його прибутків є здоров’я жителів Вінниччини

Брудно-рожеві озера, вщухлі рослини та цілодобовий їдкий запах у повітрі. Це не сцена з голлівудського фільму про життя людства після апокаліпсису, а буденність сіл Вінниччини, мешканці яких вже багато років страждають від відходів виробництва Гайсинського спиртзаводу.

Минулого року боротьба із підприємством, що не дотримується екологічних правил, вийшла на новий етап. Бо влітку жителі Тимару і Жерденівки почали масово скаржитися на погіршення здоров’я.

«У людей почав підійматися тиск , шлункові розлади, болить голова у людей, серцеві напади», – розповідала місцева мешканка Людмила Порохнява.

Аби якось вплинути на ситуацію, вони підготували колективне звернення до екологічних служб та «Укрспирту». Звернулися і до правоохоронців ― і у жовтні прокуратура Вінницької області навіть розпочала досудове розслідування у кримінальному впровадженні за фактом забруднення заводом атмосфери.

З перевіркою на скандальний завод приїхали спеціалісти Державної екологічної інспекції. І, що й недивно, побачили там ряд грубих порушень законодавства у сфері поводження з відходами. Однак ключове питання ― як припинити сморід і псування здоров’я громадян ― залишилось невирішеним. Бо до компетенції Держекоінспекції вони, як виявилось, не належать.

Зрештою вичерпну відповідь про причини смороду надали в обласному управлінні Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

«Не дотримуються вимоги експлуатації карт полів фільтрації. Не проводиться аерація сточних вод. Ці недоліки унеможливлюють процес мінералізації органічних речовин, тому відбувається процес їх гниття з виділенням газів неприємного запаху. На ім’я директора заводу направлена пропозиція по усуненню допущених порушень», ― сказано в офіційному висновку.

Втім, у смердючому повітрі зависло питання: хто ж і кого буде притягувати до відповідальності за цей екологічний злочин? Бо від того, що чиновники грають між собою у футбол бюрократичними відписками, життя людей біля заводу аж ніяк не змінюється на краще.

Ну а встановити нарешті нормальну систему фільтрації спиртзаводу пропонували і раніше ― на що його керівництво відповідало, що зайвих грошей на це в нього нема.

В останньому на сьогодні листі з Держпродспоживслужби, який був отриманий 9 червня, повідомили, що завод, за словами його директора Вадима Лапатіна, планував проведення робіт з очищення сточних вод на весняно-літній період цього року. Але жодних ознак того, що до цієї справи дійшли руки, місцеві жителі досі не відчули: повітря смердить як і раніше. Дихати цими газами влітку ― взагалі особливе велике задоволення.

Гайсинський спиртозавод неодноразово опинявся у центрі скандалів. Наприклад, журналістка Юлія Данильченко писала, як міністри Януковича в свій час фактично взяли державний завод у приватне управління для подальшої приватизації. Бо на рік завод тоді заробляв близько 3,5 млн доларів і тому становив очевидний економічний інтерес.

У 2012-му році виник конфлікт між заводом та податківцями, які заявили, що завод недоплатив 2,5 млн гривень податків після появи приватного інвестора ― «Інтеркрайт», яке налагодило на заводі виробництво компоненту альтернативного моторного палива. Цікаво, що директором «Інтеркрайту» був той самий Вадим Лапатін, який сьогодні є в.о. директором Гайсинського заводу. Більше за те, він, згідно його декларації, залишається кінцевим власником «Інтекрайту». Виходить, що державний завод таки приносить гроші приватним підприємцям?

Найцікавіше те, що, як стверджують джерела на заводі, наразі він готується почати експорт своєї продукції до країн ЄС. А це означає, що з грошима у заводу і зараз все в порядку (бо привести параметри виробництва до вимог Євросоюзу коштує значних інвестицій), а буде ще краще. Тільки чому за це своїм здоров’ям мають розплачуватися прості люди, жителі Вінницьких сіл?

Власне, жителі Гайсинського району вже настраждалися так, що хочуть найняти адвокатів, аби ті зверталися до контрагентів заводу та європейських екоінспекцій і привертали увагу до умов, в яких виготовляє продукцію Гайсинський спиртозавод. Зокрема, планують звертатися до іспанських організацій, бо саме в Іспанію завод планує експортувати своє паливо. Будуть запрошувати сюди і іноземних журналістів, аби ті подивилися, як українські експортери ставляться до своїх аборигенів. Пророка немає на своїй землі ― мабуть, і справедливість теж треба шукати за кордоном.