Вчені розкрили таємницю зникнення населення Європи 5000 років тому

Дослідники встановили, що люди, які з’явилися в Європі після різкого скорочення населення понад 5 тисяч років тому, генетично не були пов’язані з тими, хто жив тут раніше. Отримані дані вказують не на поступову зміну однієї спільноти іншою, а на серйозний демографічний злам.

Проблему так званого неолітичного занепаду археологи вивчають давно. Наприкінці неоліту, приблизно між 3000 і 2600 роками до н.е., у багатьох регіонах Європи різко скоротилася кількість поховань, а також припинилося зведення мегалітичних гробниць. Причини цього явища тривалий час залишалися предметом дискусій. Чому масово зникли люди?

У новому дослідженні, опублікованому в журналі Nature Ecology & Evolution, про яке повідомляє Arkeonews, йдеться про те, що вчені проаналізували великий поховальний комплекс у Бюрі поблизу Парижа. Вони секвенували 132 геноми людей із двох різних періодів використання цієї пам’ятки. Перша хвиля поховань належить до кінця IV тисячоліття до н.е. і завершується близько 3000 року до н.е., коли традиція мегалітичних споруд почала занепадати.

Після тривалої перерви ця територія знову стала місцем поховань, але вже для іншого населення, яке жило там упродовж ІІІ тисячоліття до н.е. Генетичні результати показали, що ці люди ближчі до популяцій південної Франції та Піренейського півострова. Це свідчить про міграцію нових груп на північ і часткову заміну попередніх мешканців Паризького басейну.

Науковці також намагалися з’ясувати причини такого різкого скорочення населення. Одним із важливих факторів могли бути інфекційні захворювання. У зразках виявили ДНК кількох патогенів, зокрема бактерії Yersinia pestis, яка спричиняє чуму, а також інших мікроорганізмів, пов’язаних із тяжкими хворобами.

Хоча поширення чуми в Бюрі було обмеженим, сама її присутність свідчить про можливу роль епідемій у послабленні тодішніх спільнот. Висока щільність населення в неолітичний період могла сприяти швидкому поширенню інфекцій.

Додатковим чинником могла стати деградація довкілля. Тогочасні аграрні практики виснажували ґрунти, що знижувало врожайність і ускладнювало виживання. У результаті частина населення могла або вимерти, або залишити ці території.

Цікаво, що ранні поховання в Бюрі переважно належали людям, які були близькими родичами, що вказує на тісні родинні зв’язки в суспільстві. У пізніший період кількість таких зв’язків зменшується, а частка неродинних індивідів зростає, що може свідчити про більш складну соціальну структуру нових груп.

Схожі “провали” у демографії та перерви в поховальних практиках зафіксовані також у Німеччині, Скандинавії та інших регіонах Європи. Це підтверджує, що йдеться про масштабне явище, яке створило своєрідний демографічний вакуум, заповнений новими популяціями.