Український правопис став стандартом державної мови

Національна комісія зі стандартів державної мови 1 березня затвердила український правопис як стандарт державної мови. Про це повідомила комісія в Facebook.

Цим самим комісія виконала постанову Верховної Ради України Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави від 15 січня 2026 року і ввела в правове поле єдиний офіційний текст правопису.

Робоча група вдосконалила структуру правопису, зробила редакційні та технічні виправлення, а також видалила в ілюстративній частині приклади, що стосувалися держави-агресора.

«Робоча група отримала 1400 пропозицій змін до тексту від громадськості. Від 27 органів державної влади, наукових та освітніх установ надійшли листи з відгуками та пропозиціями. Частину пропозицій урахувала, щодо частини зробила висновок про розгляд під час внесення змін до правопису в установленому законодавством порядку», — повідомили в комісії.

Нацкомісія провела таку роботу:

• переформатувала механізм затвердження правопису — від урядової постанови до стандарту, затвердженого профільним органом;
• уніфікувала офіційний текст;
• здійснила технічне редагування та почистила ілюстративний матеріал.

Зазначається, що ці зміни ніяк не вплинуть на усталені правила правопису, які діють з 2019 року. Водночас комісія заявила про потребу подальшого удосконалення правопису.

В тему

Нагадаємо, згідно з опитуванням, абсолютна більшість українців віддає перевагу «стратегічній українізації» — підходу, що зміцнює позиції української мови, але без тиску на російськомовних громадян. 

Опитування проводилося КМІС в жовтні минулого року з метою вивчення ставлення українців до трьох варіантів мовної політики. Кожному респонденту діставав випадково один з варіантів і оцінював його прийнятність, без використання дослідницьких термінів на зразок «прихована русифікація» чи «радикальна українізація».

Соціологи запропонували респондентам варіанти, яким вони дали умовні назви.

Стратегічна українізація — підхід, який передбачає зміцнення української мови у державних і освітніх сферах, але без тиску на побутове використання російської мови. Ідеться про поступове поширення української мови у медіа, інтернеті та книговиданні.

Радикальна українізація — заборона використання російської мови в усіх сферах та примусовий перехід російськомовних громадян на українську.

Прихована русифікація — формально демократичний підхід із вибором мови навчання або офіційного спілкування у регіонах, що фактично сприяє поширенню російської мови.

Стратегічна українізація: абсолютна більшість — 87% респондентів — обрали цей варіант. Зокрема, 53% підтримують його повністю, а ще 34% — скоріше підтримують. Тільки 10% вважають такий підхід неприйнятним. Це єдиний варіант, який здобув підтримку в усіх регіонах і серед усіх мовних груп.

Радикальну українізацію підтримують 63% респондентів. З них 33% повністю підтримують, а 30% — скоріш підтримують, чим ні. Водночас 32% українців вважають цей варіант неприйнятним. Зокрема, на Сході та Півдні він стикається з відчутним опором, серед російськомовних більшість його відкидає.

Прихована русифікація: схвалюють 54% респондентів, але тільки 21% вважають її повністю прийнятною. Противники складають 39%. Варіант не є консенсусним, бо підтримується переважно на Сході та Півдні, а на Заході більшість його відкидає. Серед українськомовних думки розділилися порівну.

Опитування показало, що стратегічна українізація забезпечує консенсус між регіонами та мовними групами. Підтримка цього підходу коливається від 81% на Півдні до 90% на Заході, а серед російськомовних і українськомовних — від 83% до 88%.

Варіант радикальної українізації має сильну регіональну диференціацію: він користується підтримкою на Заході та в Центрі, але на Сході більшість його відкидає.

Прихована русифікація також не має регіонального консенсусу і провокує поляризацію серед мовних груп.

Опитування КМІС показало, що українці підтримують виважений підхід до мовної політики, який зміцнює українську мову без конфліктів і розколу суспільства.

Формула дозволяє об’єднати різні мовні та регіональні групи, забезпечуючи довгостроковий розвиток української мови та толерантність у спілкуванні.