
Сьогодні, 3 листопада, Вінницька громада прощається воїном Сергієм Дубчаком, який боронив Україну від ворога у найгарячіших точках. Він загинув у бою поблизу села Роботине 27 жовтня. Йому було лише 48 років…
«Я особисто знав Сергія з дитинства, він навчався в одному класі з моєю сестрою. Був на рік молодшим, але завжди вмів товаришувати зі старшими. Був веселим, завзятим, любив поганяти у футбол… Згадуєш ці моменти з дитинства і сльози навертаються… Хай Боже забере його до себе у рай.
Зі шкільного класу Сергія раніше загинув на війні ще один хлопець, Юрій… А сьогодні багато з їх однокласників проводжають його в останній шлях. Героям слава…», — розповідає головний редактор «РЕАЛу» Степан Бессолов.
Сергій Дубчак воював у складі 65-ї окремої механізованої бригади (в/ч А7013). У гранатометному взводі був незамінним водієм: евакуйовував поранених, підвозив бійців на позиції тощо.
«Побратими спокійно довіряли йому свої життя, знали – не підведе. Разом із ними вінничанин бив рашистів на Запорізькому напрямку з весни минулого року. Пішов на війну за покликом серця, інакше не міг. Спідометр його автівки налічував сотні і сотні кілометрів фронтових доріг», — йдеться у повідомленні.
«Сергій був єдиним, хто безстрашно їхав у найпекельніші точки. Туди, куди більше ніхто не міг дістатися. Хлопці навіть говорили, якщо він поїде, то й вони разом із ним. Цінували його за надійне плече, за яким були як за камінною стіною, – розповідає дружина полеглого Героя Ольга Олексіївна. – А мене з донькою та батьків запевняв: «Поки ми там стоїмо – спіть спокійно». Казав, це все заради нас, усіх вінничан та українців…».
За самовідданість, проявлені при виконанні військового обов’язку та бойові заслуги, Сергій Дубчак був нагороджений: Хрестом Українського козацтва, почесним нагрудним знаком Начальника Генштабу «За досягнення у військовій службі», нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій», численними грамотами та подяками.
Втім, у мирний час Сергій Дубчак зовсім не був войовничим. Народився 4 січня 1975 року у Вінниці. Навчався у 22-й школі, після якої здобув фах автомеханіка у Вінницькому – тоді ще політехнічному технікумі. Але більшість свого життя присвятив виготовленню меблів, був приватним підприємцем.
«Сергій захоплювався своєю роботою. Любив створювати красиві та зручні речі, які подобалися людям. Нікому не відмовляв у допомозі, завжди приходив першим у важку хвилину. А щодо сміливості, то вона була у нього в крові у, можна сказати, крайньому вимірі. Це він і довів на полі бою…», – розповіла дружина Захисника.
Російські окупанти втратили сучасний розвідувально-ударний вертоліт «Ка-52» («Алігатор) разом з екіпажем (два пілоти: командир і… Read More
Фашистська Росія отримає відповідь за масований удар по Києву в ніч на четвер, 2 липня.… Read More
На Південно-Слобожанському напрямку російські загарбники остаточно захопили прикордонне село Гранів Дергачівської міської громади Харківського району… Read More
Винищувачі Повітряних сил Збройних сил України б’ють керованими авіаційними бомбами по позиціям російських окупантів, ризикуючи… Read More
В червні 2026-го року підрозділи ЗСУ та інших складових Сил оборони звільнили більш ніж 84… Read More
Батьки, чиї діти проходять лікування у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні, зможуть залишатися поруч із… Read More