У німецькому суспільстві фіксується поступова зміна настроїв щодо війни в Україні: підтримка Києва зростає, тоді як страх перед можливим прямим нападом Росії на країни НАТО поступово слабшає.
Опитування показало, що більшість громадян Німеччини схиляються до продовження допомоги Україні у разі відсутності прогресу з боку Росії у питаннях припинення вогню чи мирних перемовин. Зокрема, 52% респондентів вважають, що Захід має посилити військову та фінансову підтримку Києва, якщо Москва відмовляється від дипломатичного врегулювання.
При цьому підходи до формату допомоги різняться. Майже третина опитаних — 28% — переконані, що підтримка повинна бути комплексною та включати як постачання озброєнь, так і фінансові ресурси. Ще по 12% німців виступають за надання допомоги лише в одному з форматів: або виключно фінансовому, або суто військовому. Водночас понад третина учасників опитування — 35% — заявили, що не підтримують подальшу допомогу Україні.
Попри зростання готовності до підтримки Києва, занепокоєння щодо безпеки Європи залишається суттєвим. Більше половини опитаних — 54% — вважають імовірним сценарій, за якого Росія після України може вдатися до агресії проти країн НАТО, зокрема Польщі чи Литви. Водночас цей показник демонструє зниження: порівняно з вереснем 2025 року рівень страху зменшився на 8 відсоткових пунктів. Наразі 34% респондентів заявляють, що не відчувають серйозних побоювань щодо перспективи великої війни в Європі.
Паралельно в Німеччині посилюється критичне ставлення до соціальної політики щодо українських біженців. Окреме опитування INSA, також проведене для Bild, засвідчило: більшість громадян не схвалюють виплату допомоги з безробіття (Bürgergeld) українцям, які перебувають у країні. Значна частина опитаних вважає, що чоловіки призовного віку мають повернутися в Україну.
Таким чином, громадська думка в Німеччині демонструє складну й неоднозначну динаміку: з одного боку — готовність підтримувати Україну у війні з Росією, з іншого — зростаючий скепсис щодо соціальних зобов’язань перед українськими біженцями та поступове зниження страху перед прямою воєнною загрозою для самої Європи.