В одній з громад Вінницької області функціонує серійне виробництво fpv-дронів і зарядних пристроїв. На момент приїзду журналістів воно було розташоване у непримітному ангарі на приватній території – без зайвої охорони у камуфляжі та камер відеонагляду. Аби не привертати увагу. Навіть місцеві мешканці не знають про існування заводу, розрахованого на випуск до 1000 БпЛА щомісячно.
Переважно мова йде про відносно невеликі виробничі потужності, але з налагодженою схемою прямих – без посередників – поставок деталей з Китаю, навченим персоналом і чіткою схемою постачання у бойові частини.
«З міркувань безпеки ми намагаємося на одному місці довше кількох місяців не засиджуватися», – пояснює куратор виробництва та керівник БФ «Добродар» Денис Хміль.
«Головне – це фахівці. Пробували наймати місцевих, але дійшли висновку, що краще гарно навчити певну кількість спеціалістів, забезпечувати їх на новому місці житлом, дозвіллям, і розраховувати на відповідну якість і швидкість. Наразі у нас відпрацьована система контроля, ми знаємо, хто збирав кожен дрон. Крім того, перед відправкою всю техніку перевіряємо. Завдяки такому підходу досягли того, що відсоток браку мінімальний», – зазначає Д. Хміль.
Покупець з досвідом перед заключенням контракту обов’язково відвідає виробництво постачальника, щоб упевнитись, що воно існує та оцінити якість деталей.
«Наразі ми виробляємо до 1000 дронів на місяць. Обсяги обумовлені нашими фінансовими спроможностями у закупівлі комплектуючих. Нам держава не допомагає. Ми і не просили. Це наш благодійний проєкт», – зауважив керівник заводу.
Він упевнений, що заявлені державою мільйон дронів є цілком реалістичною задачею.
Поки на Вінниччині далеко до китайських обсягів та умов праці у Піднебесній, де виробництво зупиняють хіба що на один день на місяць. На місцевому виробництві саме збіркою дронів займаються чотири людини, які працюють по 8-9 годин на день з двома вихідними у тиждень.
Споглядаючи за роботою працівників заводу, можна зрозуміти, що чоловіки вже навіть із закритими очима розберуться. Кожний рух виважений. Без поспіху та помилок. У цеху збирають не лише fpv-дрони, а ще й потужні переносні зарядні станції, яких теж потребують військові.
«Військовим часто треба перезарядити техніку у полі, щоб не повертатись на базу, а далі працювати. Тому на такі станції є великий попит. Зазвичай, коли передаємо допомогу, то одразу комллектуємо станцією, дронами, батареями. Почали ще завозити з Китаю і передавати електроквадрацикли», – наголосив Хміль.
Нещодавно завод розпочав власне виробництво дронів-розвідників з крилами. У розробки поки немає назви. Наразі створено декілька зразків. Вони вже пройшли випробування на полігоні. Щодо їх серійного виробництва казати зарано, адже це потребує додаткових ресурсів.
У сусідньому з цехом збірки приміщенні розташовано склад готової продукції. Дрони та станції упаковано. Вони чекають на свою чергу, аби потрапити до конкретної військової частини.
Військові зазвичай кажуть, що дронів, РЕБ-систем та зарядних станцій ніколи забагато не буде. І такі виробництва, наскільки можуть, підставляють плече державі. Проте при централізованих прямих закупках комплектуючих – щоб не на тисячу, в одразу на п’ять мільйонів – вартість одного дрона, на думку Д. Хміля, від $800 впала б щонайменше утричі.