Попри усталене уявлення про Місяць як «мертвий» світ, нові дані свідчать про протилежне. Дослідники вперше склали повний каталог невеликих хребтів на темних базальтових рівнинах — так званих місячних морях — і дійшли висновку, що супутник Землі й нині переживає процеси внутрішнього стискання. Про це повідомляє ScienceDaily.
На відміну від Землі, де літосфера розділена на рухомі плити, Місяць має суцільну оболонку. Коли його внутрішні шари холонуть, кора стискається, утворюючи деформації. Ще у 2010 році науковець Національного музею авіації та космонавтики Том Воттерс описав лопатеподібні уступи у гірських районах — там одна ділянка поверхні насувається на іншу.
Нове дослідження зосередилося на аналогічних структурах у межах рівнин. Учені ідентифікували 1114 додаткових сегментів, довівши загальну кількість відомих хребтів до 2634. За оцінками, їхній середній вік становить приблизно 124 мільйони років — за місячними мірками це дуже «молоді» утворення.
Один з авторів роботи, Коул Найпейвер, зазначає, що після місій Apollo було відомо про деформації у височинах, але тепер підтверджено, що подібні процеси широко представлені й на морях. Це відкриває нові можливості для реконструкції теплової еволюції супутника та оцінки його сейсмічної активності.
Тема лунотрусів набуває практичного значення з огляду на плани довготривалої присутності людини на Місяці. Раніше Воттерс пов’язував формування уступів із зафіксованими поштовхами, тому й нововиявлені хребти можуть бути потенційними джерелами сейсмічних подій. Цей фактор особливо важливий для підготовки майбутніх експедицій, зокрема в межах програми Artemis, де безпека інфраструктури напряму залежить від розуміння місячної геології.