Науковці встановили, що мегацунамі, яке виникло на Алясці у 2025 році через масштабний зсув ґрунту, стало другим за висотою в сучасній історії після катастрофи 1958 року. Висота хвилі сягнула приблизно 500 метрів.
За оцінками дослідників, у воду обвалилося близько 64 мільйонів кубометрів породи — це можна порівняти з об’ємом 24 Великих пірамід Гізи. Доктор Stephen Hicks з University College London пояснив, що раніше нестійку скелю утримував льодовик. Однак через потепління та танення льоду породи втратили опору й обвалилися у воду.
Науковці попереджають, що через зміну клімату ризик подібних катастроф зростає. Особливе занепокоєння викликає Аляска, де танення льодовиків робить гірські схили дедалі нестабільнішими.
Мегацунамі виникають після обвалів або зсувів, які різко витісняють великі маси води. На відміну від звичайних цунамі, спричинених підводними землетрусами, такі хвилі зазвичай мають локальний характер, але можуть бути надзвичайно руйнівними поблизу епіцентру.
У 2023 році на східне узбережжя Гренландії обрушилось мегацунамі, яке спричинив великий зсув ґрунту у вузькій морській затоці (фйорді) Діксон. Хвиля досягла 200 метрів у висоту – це більше ніж 40 двоповерхових автобусів, поставлених один на одного. Військова база, яка розташовувалася у цьому регіоні, була повністю знищена.
Цунамі мало цікаву особливість – після нього у вузькому фйорді виникла так звана стояча хвиля, яка не зникала і продовжувала гойдатися туди-сюди кілька днів.
Дослідниця Анжела Каррільо Понсе проаналізувала дані сейсмічних станцій, розташованих за понад 5000 км від місця події, і виявила, що ці хвилі продовжували існувати довгий час після того, як зсув стався 16 вересня 2023 року.
Завдяки супутниковим знімкам та комп’ютерним моделям, Анжела та її колеги підтвердили, що ця хвиля сягала приблизно одного метра у висоту і тривала більше тижня.
У 2017 році обвал скелі у фіорді Каррат на заході Гренландії спричинив цунамі, яке затопило селище Нуґаатсіак, зруйнувавши 11 будинків і забравши життя чотирьох людей.