Глава міністерства оборони Михайло Федоров розповів, що президент не погодився змінити головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. За словами Федорова, всі пропозиції та ініціативи МОУ щодо покращення роботи війська на фронті зустрічали супротив.
Але ми зіткнулися з тим, що всі ініціативи, які ми пропонувати, почали блокуватися. І Сирський не готовий особисто в очі говорити про проблеми. Він готовий ходити особисто на зустрічі, плести інтриги, думати, що хтось замовив в медіа якусь кампанію, а не проблема в діях, які відбуваються. Це призвело до того, що по факту він поставив ультиматум.
Замість того, щоб придумати як асиметрично перемогти Росію, він придумав, як розколоти країну. І в цьому є велика проблема…
Я не ставив умов, «або я, або Сирський». Я сказав, що значить будемо перемагати Росію з таким Головкомом», — сказав Федоров сьогодні під час брифінгу.
При цьому віндодав, що не варто недооцінювати Сирського і його вклад: «Він провів Київську операцію, Харківську, брав участь у Херсонській. Ми не можемо недооцінити такого командира».
«Але війна повністю змінилася повністю. Дрони змінюються по 4 рази на рік. Система управління змінилася і ми повинні змінюватися. Ми не можемо їхати на тому, що було тоді. Треба розуміти, що треба було робити тоді, і що треба зараз, щоб перемагати Росію.
Я не думаю, що це проблема его. Я думаю, що є інші якісь причини…Не підписані багато документів. Я відверто говорив про це, бюрократично ми вміємо грати, давайте це зробимо. Мені сказали: «Не чіпай!» і я терпів і був готовий спокійно працювати, поки главком не поставив ультиматум», — зауважив Федоров.
Він також розповів, що під час спілкування з президентом 15 липня Володимир Зеленський запропонував йому посаду радника, від якої відмовився.
«Нормальна була вчора розмова з президентом. Він запропонував стати радником, або знайти якийсь інший шлях, щоб залишитися в команді. Я від радника відмовився. У мене ніколи не було цілі стати міністром, залишатись міністром, шукати собі посади і т. ін.», — підкреслив в. о. міністра.
Водночас Федоров припустив, що вже під час розмови, вибір президентом щодо кадрових змін міг бути зроблений. «Але сьогодні моя задача показати, що ми зробили і сказати про ризики, як нас з вами чекають», — зазначив очільник оборонного відомства.
Також Федоров нагадав, до 7 років знаходився у «гарячих точках» щодо трансформації країни, куди його відправляли, і не був задіяний в корупційній діяльності чи схемах.
«Але сьогодні питання не про мене, сьогодні питання про всіх нас. Чи ми позакриваємо очі, скажемо ОК, нехай буде все, як було, або ми говоримо, Стоп… Українці мають зараз всі інструменти, щоб зупинити ворога, і ми не повинні бути як росіяни, ми повинні змінювати підходи, і ми повинні говорити правду», — зазначив очільник Міноборони.
Федоров заявив, що проблеми з мобілізацією неможливо розв’язати без нового суспільного договору, системних змін у війську та належного ставлення до військовослужбовців.
«Неможливо вирішити питання мобілізації без нового суспільного договору і без реальних змін у війську», — підкреслив він.
За словами Федорова, він свідомо пів року не коментував критику мобілізації. Він наголосив, що територіальні центри комплектування підпорядковуються Сухопутним військам, а ті — головнокомандувачу ЗСУ.
Водночас ексміністр наголосив, що питання мобілізації неможливо вирішити окремо від проблем, які існують усередині війська.
За його словами, молоді українці обговорюють не нові дворічні чи 14-місячні контракти, а резонансні історії, пов’язані з командуванням і ставленням до військових.
Зокрема, Федоров згадав колишнього командира 155-ї окремої механізованої бригади, який, за його словами, «зробив найбільше зло, яке можна було зробити під час повномасштабної війни», а також окремі випадки у штурмових підрозділах.
Водночас він закликав не узагальнювати ситуацію в усіх штурмових частинах, а говорити про конкретні випадки.
Як приклад ефективної організації він навів Третій армійський корпус та бригаду «Хартія». За словами Федорова, у цих підрозділах працюють зрозуміла вертикаль управління, відповідальність командирів, належне забезпечення та сильне лідерство, тому там немає таких проблем із комплектуванням.
Він також заявив, що «Хартія» має тисячі охочих долучитися до підрозділу, зокрема іноземців.
Крім того, Федоров розкритикував підхід, за яким дисципліна в армії тримається виключно на страху покарання.
За його словами, у війську є багато людей, які могли б робити значно більше, якби мали більше свободи й підтримку свого лідерства.
Він також назвав «фейковим» уявлення про те, що фронт утримується лише завдяки жорсткому авторитарному стилю командування.
«Українці вміють брати на себе відповідальність. Українцям не потрібна зверху людина з дубінкою, яка буде його пхати на першу лінію 10-15 днів під дронами. Українці самі приймають рішення, йдуть, беруть на себе ризики, самі розуміють, самі сидять в окопі і знають, що вони роблять це заради своєї родини, а не тому, що вони бояться піти в СЗЧ або ще інше. Бо вони несуть відповідальність.
І ці хлопці, вони тримають оцю геополітичну ситуацію в світі. Їм потрібна повага, їм потрібні нормальні контракти, їм потрібні терміни служби, їм потрібна можливість переведення, їм потрібні нормальні лідери, які їх слухають, їм потрібна нормальна соціальна підтримка, багато різних речей, які ми повинні впровадити, але будуючи системні рішення», — сказав Федоров.
Погляд з середини команди
Колишній радник міністра оборони Михайла Федорова Сергій Стерненко відкрито звинуватив заступників головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського у системному блокуванні та саботажі реформ у війську. Йдеться про перешкоджання прямій роботі з військовими на місцях та ігнорування ініціатив щодо легалізації підрозділів безпілотних систем.
Про це йдеться у трансляції Стерненка в Youtube.
За словами Стерненка, він працював над проєктом підвищення боєздатності підрозділів Сил оборони. Ця ініціатива, зокрема, передбачала комплектування підрозділів особовим складом, забезпечення їх усім необхідним майном, відмову від ручного управління та призначення компетентних командирів.
З цією метою він, за дорученням міністра, здійснював робочі поїздки до військових частин. Проте представники Генерального штабу прямо наказували не допускати його до бригад.
«Я ще тоді під’їжджав до бригади, тобто я був в дорозі. І мені телефонують з бригади і кажуть: вибачте, ми з вами не зможемо сьогодні попрацювати, бо нам сказали, вас не можна пускати. Оце ось така була робота останнім часом», — говорить Сергій.
Стерненко також навів показовий приклад бюрократичного блокування ініціатив з боку військового керівництва. Йдеться про спробу легалізувати роботу майстерень безпілотників безпосередньо при бригадах.
Зараз військові, які модернізують та ремонтують дрони, а також споряджають вибухівку, де-факто виконують інженерну роботу, але за документами значаться мінометниками або стрільцями.
За словами Стерненка, команда аналітиків Міністерства оборони провела польові дослідження, зібрала дані від найкращих підрозділів та розробила штатний розпис для таких майстерень. Однак після передачі готового документа на затвердження до Генерального штабу «там цей документ десь зник, розчинився», зауважує Стерненко.
Коли Стерненко звернувся безпосередньо до заступника головнокомандувача ЗСУ з проханням вирішити цю проблему, генерал спочатку пообіцяв розібратися, але згодом почав ігнорувати комунікацію.
«Я йому нагадую, кажу: пане генерале, дайте, будь ласка, реквізити, ми ж маємо це питання реалізувати. Він каже: да-да, звісно. І пропадає. Потім я йому пишу, він не відповідає на повідомлення, потім я йому телефоную, він не відповідає на дзвінки. Це саботаж – я можу назвати це тільки так», — резюмує Стерненко.
За словами радника міністра, тривалий час він займався самоцензурою та намагався вирішувати проблеми непублічно, щоб не нашкодити роботі Міноборони та Федорову.
Однак системний опір з боку Генерального штабу зробив подальшу непублічну роботу марною. Стерненко наголосив, що зусилля міністра Михайла Федорова та всієї команди розбиваються об небажання військового керівництва йти назустріч.
«От я багато в чому наступаю собі на горло, стримую себе. Це виправдано, якщо робиться задля того, щоб здійснити реальні зміни. Якщо я не буду публічно говорити про проблему… а намагатимусь вирішити її непублічно (а я завжди намагався так робити і висловлювався публічно лише тоді, коли питання вже не вирішувалося інакше), то окей – я десь пожертвую своєю репутацією. Окей, я пожертвую тим, що люди почнуть запитувати: «А чому ж ти не прокоментував ту чи іншу тему?». Але я принаймні зроблю свою роботу, і зроблю її добре.
Але ніфіга. Тобто я і самоцензурою займався, щоб не нашкодити роботі міністерства, але й працювати вже просто не давали. Тож я почав запитувати себе: для чого тоді все це і що я там роблю?
Михайло робить величезну роботу, вся команда робить величезну роботу. Але неможливо впроваджувати реальні реформи, якщо їх саботують і блокують», — сказав Стерненко.